ІДЕМО В ДИТЯЧИЙ САДОК

Щоб адаптація до дитячого садка пройшла легко, перестаньте хвилюватися і вже зараз займіться підготовкою дитини до дитячого садочка.

1. Для початку розкажіть дитині, що таке дитячий садок і для чого туди ходять діти. Наприклад: "Це великий і красивий будинок, куди матусі й татусі приводять своїх малят. Тобі сподобається. Там багато інших діток, які разом граються. У тебе з"явиться багато нових друзів". Поясніть дитині, що віддаючи її чужій тьоті, ви не кидаєте її. У присутності малюка розповідайте рідним, друзям, що Марійці (Сашкові) дуже пощастило - восени вона (він) теж піде до садочка.

2. Конкретно розкажіть дитині про режим дитячого садка: коли вона буде туди приходити, коли їстиме, спатиме, гулятиме. Малюк, який знатиме про своє майбутнє життя, почуватиме себе на новій території впевненіше.

3. За літо привчіть малюка вчасно прокидатися - приблизно за годину до виходу з дому, щоденно влаштуйте репетиції "тихого часу".

4. Обговоріть із дитиною різні труднощі, які можуть виникнути в дитячому садку. Підкажіть: якщо в неї виникнуть проблеми (заболить живіт, голівка, захочеться пити чи в туалет), треба сказати про це виховательці. Привчайте дитину ходити в туалет раніше - перед прогулянкою, сном, заняттям.

5. Намагайтеся режим харчування малюка максимально наблизити до режиму дитсадка. Якщо в дитини немає апетиту, спробуйте знизити калорійність харчування. Скоріше за все, організм швидко зголодніє, і дитина попросить їсти. Розкажіть про ці проблеми виховательці, попросіть її бути терплячою і не заставляти їсти, якщо малюк не хоче. Адже саме через проблеми з їжею діти з істериками виходять із дому і змушують бітьків запізнюватися на роботу.

6. Загартовуйте малюка. Нехай якомога більше ходить босоніж по траві, піску, підлозі, спить із відчиненою кватиркою, купається в відкритих водоймах. Постійно привчайте дитину до прохолодних напоїв - соку, молока, кефіру.

7. Систематично змушуйте малюка самостійно одягатися, застеляти ліжко, зав"язувати шнурки, користуватися столовими приборами, прибирати іграшки. Все це повинно приносити йому задоволення

8. Простежте, як ваш малюк спілкується з іншими дітьми. Навчіть його правильно вітатися з ними, просити дозволу гратися разом, пропонувати іграшки іншим дітям, прощатися і т.д. Запитуйте малюка про його нових друзів, називайте їх імена. Що легше він навчиться будувати взаємини з дітьми, то менше проблем виникне в дитячому садку.

9. У присутності дитини не допускайте критичних зауважень на адресу дитячого садка, вихователів, правил і порядків, які там установлені. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

10. Будьте готові до того, що перші тижні дитина, збираючись у садок, плакатиме. Не хвилюйтеся, така поведінка дітей вважається абсолютно нормальною. Через деякий час дитина звикне. І якщо ви грамотно вибрали дитячий садок, увечері вам доведеться докласти немало зусиль, щоб забрати малюка додому.

І можливо, дитина й заплаче, але це вже будуть зовсім інші сльози.

11. Початок життя в дитячому садку - це справжня криза для малюка. Емоційно підтримуйте дитину, частіше обіймайте, цілуйте її, говоріть що дуже любите.\

Як подолати дитячий страх?

1. Не намагайтесь переконати дітей у тому, що їхній страх – це дурниця. Для дитини всі її страхи реальні.

2. Не насміхайтесь над дитиною і не називайте її боягузом. Цим самим ви тільки фіксуєте її страх і вішаєте ярлик, з яким буде не просто справитися.

3. Не дозволяйте дитині дивитися на ніч телевізор разом з дорослими. Дитині до 6-7 років дозволяється дивитись не більше 20 хв. підряд і не більше 40 хв. в день. Зібрати колекцію добрих фільмів і мультфільмів, які відповідають віку, характеру і темпераменту вашої дитини.

4. Намагайтесь знайти причину страху й виключіть «сімейні причини», сімейні конфлікти, фізичні насилля.

5. Не потурайте дитині! Якщо в її кімнаті завжди буде включене світло – це заспокоює її, але навчить дитину впоратись зі страхом.

6. Обов’язково знайдіть книгу Н.В. Чуб «Азбука хоробрості» – в ній багато казок (про пило смок, темноту, дрелі, лікарів і багато іншого), читання яких, разом з дитиною допоможе їй позбутися страху.

Чотири основних ліків від страху:

1. Страх зникне, якщо дитина сама виконує роль лякаю чого «Я – веселе чудовисько»

2. Тільки гра з дитиною допомагає подолати страх. Казкових монстрів можливо подолати казковою зброєю «Чарівна зброя, яка завжди прожене страх»

3. Підберіть дитині якийсь амулет для хоробрості (зірочка, яка світиться в темноті, намисто із природного матеріалу)

4. Використовуйте поширену методику різних видів ізотехнік:

• «Розбрискування фарби»;
• «Роздмухування фарби»;
• «Розливання фарби на тканині»;
• «Малювання пальчиком, долонькою» і т.д.
• «Намалюй свій страх і звільнись від нього».

«Мама, тато і Я ідуть до школи»

Дорогі батьки!

Ваша дитина незабаром піде до школи. Це один із найважливіших днів не тільки у житті дитини, але й у житті всієї сімї.

Під час навчання в школі дитина повинна набути нових знань, вона повинна виконувати інші обов’язки, брати на себе відповідальність. Як дитина сприйме ці зміни, як почуватиметься у школі – значною мірою залежатиме від її розвитку і виховання, а також від Вашої готовності та вмінні подати дитині допомогу.

Як саме Ви, батьки, можете допомогти дитині краще освоїтися у школі, – щоб і для дитини, і для Вас її перший день у школі видався не тільки важливою, а й щасливою подією.

1.Запам’ятайте слова:

Любов Терпіння

Увага Віра

Розуміння Підтримка

Послідовність Заохочення

Це ключові слова. Вони означають сутність успішного батьківства і пояснюють Вашу роль у підготовці до школи.

2.Пам’ятка для батьків.

Ваша дитина готова йти до школи, якщо:

- правильно вимовляє всі звуки;

- замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

- має добрий зір і слух;

- має гарний апетит і сон;

- уміє користуватися ножицями;

- просить їй постійно читати казки, оповідання, активно їх обговорює;

- уміє малювати;

- висловлює свої враження, уподобання після перегляду дитячих фільмів і вистав;

- уміє відгадувати прості загадки;

- охоче грається з дітьми;

- прибирає за собою іграшки;

- уміє складати пазли і конструктори;

- не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

- у відповідь на ваш поцілунок проявляє ніжність і лагідність, бажає «доброго ранку», або «на добраніч»

Повірте, що це для формування особистості, набагато важливіше перед навчанням у школі, аніж вміння читати, писати (на чому наполягають багато батьків). Тому що ці навички – показник того, що дитина успішно розвивається і досягла необхідного рівня фізичної та психічної (емоційної, інтелектуальної, соціальної) зрілості ,щоб навчатися в школі.

А отже, швидко й легко опанує читання й письмо.

Але всього цього дитина не зможе досягти без вас.

Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року,

Забезпечте їй:

- здорову сімейну атмосферу;

- багато любові;

- вашу активну участь у процесі розвитку;

- достатню кількість ігор

Не забувайте про усмішку – з усмішкою дитина зростає впевненою!

Нехай донечки й синочки

Сміються дзвінко ,як струмочки,

І виростуть веселі люди

І радість понесуть усюди.

У вас конфлікти з вашою дитиною?

Наша поведінка настільки прогнозована, що діти найчастіше знають наперед, що ми їм скажемо, і не слухають, точніше, «не чують» нас. По суті, ми ведемо щоденну боротьбу із власними дочками й синами, в якій немає переможців! Ми самі провокуємо конфлікти, а потім не можемо зрозуміти, чому нас не слухаються, не розуміють, роблять все навпаки.

Як відомо, сім'я не може існувати без конфліктів, але батькам варто пам'ятати про негативний вплив конфліктів, оскільки середовище, в якому виховують дитину, може виявитися для неї психотравматичним. Негативний досвід спілкування батьків між собою та батьків із дитиною має шанс стати основою для психологічної патології.

Коли дитина виросте і в неї буде своя сім'я, то вона, імовірно, будуватиме сімейні стосунки за моделлю взаємин у батьківській родині. З іншого боку — у малюка, який росте серед постійних сварок та конфліктів, розвивається невміння відчувати ніжне, довірче, дружнє ставлення батьків.

Конфліктне сімейне середовище дуже негативно впливає на свідомість, яка формується аж до підліткового віку. Дитина стає нервовою, роздратованою, часто плаче або навпаки — замикається у собі, може робити все наперекір, погано засвоює моральні та загальнокультурні цінності, втрачає повагу до батьків, повністю знецінює їхній авторитет.

Чи можна поліпшити взаємини з дітьми? Чи можна не дратуватися, не сваритися? Звичайно. Просто потрібно дотримуватися лише трьох правил:
• любити їх (що ми й робимо);
• поважати (що робимо дуже рідко);
• створювати умови для співпраці (чого ро¬бити не вміємо).
Треба прислухатися до думки дитини й контролювати свою реакцію на її поведінку. У цьому вам допоможуть кілька практичних порад. Спробуйте застосувати їх у спілкуванні, і ви переконаєтеся, наскільки вони дієві.

ПРАВИЛО «ОДНОГО СЛОВА»

Якщо ви хочете, щоб дитина вас «почула», не висловлюйте всього, що думаєте про її поведінку. Використайте «правило одного слова», яке характеризувало б ситуацію. Можливо, його доведеться повторити кілька разів, але це краще, ніж кричати й погрожувати. Наприклад, пе¬ред сном дитина має скласти свої іграшки. Якщо ви скажете: «Скільки разів я тобі говорила, що іграшки треба збирати! Ти така велика, а дотепер не можеш цього запам'ятати», — дитина вже після першої фрази перестане сприймати сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не в наказовому тоні, а як нагадування) одне слово: «Іграшки!». Воно стане своєрідним сигналом до збирання..

РЕЗУЛЬТАТИ НЕСЛУХНЯНОСТІ

Пригадайте, скільки разів протягом дня вам доводиться говорити своєму синові або доньці: «Зроби математику, а то одержиш двійку», «Іди снідати, інакше їжа охолоне», «Не випереш шкар¬петок — підеш у брудних»? Чи спрацьовують ваші вказівки? Чи не краще кілька разів дати ди¬тині змогу переконатися, до чого призводить неслухняність, і які її наслідки. Якщо син не зро¬бить математики, то завтра на уроці він одер¬жить двійку. Якщо донька не прийде вчасно до столу — їстиме холодний суп. А якщо не випере шкарпеток — ранком надягне брудні. Нехай спробує — як це неприємно.

ЦЯ ВАЖЛИВА ФРАЗА «ТІЛЬКИ-НО»

Є кілька слів, яких вам треба намагати¬ся не вживати: «якщо», «чому», «ти ніколи...». Фрази з «якщо» зазвичай починаються з погрози: «Якщо ти не будеш чистити своїх черевиків, я ніколи не куплю тобі нових». У дитини одразу ж виникає відповідна негативна реакція: ну й не треба.
Фрази з «чому» — звичний початок обвинувачення. Після тиради: «Чому ти не кладеш ре¬чей на місце?», — ваше маля почне оборонятися, н справдовуватися.
Словосполучення «ти ніколи» також сприй¬меться в штики. «Ти ніколи не підмітаєш у кім¬наті...» — звучить як обвинувачення, а не спонукання до дії. Краще сказати: «У кімнаті ба¬гно пилу. Час підмести підлогу. Може, ти до¬поможеш мені?».
Якщо ви хочете, щоб дитина виконала не надто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати азу так: «Тільки-но кімната буде прибрана, ми зможемо разом подивитися телевізор».

СВОБОДА ВИБОРУ

Кожен із нас має свої вподобання, смаки, переконання. І ваша дитина, хоч би якою маленькою вона була, — не виняток. Не утискайте її прав, адже вона — особистість, яка здатна самостійно вирішити, яку їжу й одяг вибрати, в якій послідовності виконувати доручену їй роботу. Запитайте, їстиме вона на сніданок бутерброд із сиром чи з ковбасою. Перед тим, як купити доньці сукню, обговоріть із нею колір і фасон. Під час прибирання у квартирі запропонуйте на ви¬бір вимити підлогу або підмести.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПРИЄМНОСТІ

Відвідування лікарів та інші неприємні події дитина сприйматиме інакше, якщо поговорити з нею про це заздалегідь: «Я розумію, що тобі не хочеться, але йти треба».
Часто буває так: у гостях ваше дитя настіль¬ки захоплюється грою з друзями, що його ніяк не повести додому. Домовтеся: «Давай поставимо годинник на певний час. Коли він задзвенить, ми підемо додому».

ПРАВО НА БАЖАННЯ

Ваша дитина голосно вимагає в магазині ма¬шинку. Ви можете відреагувати на це за звич¬кою: «Тобі все мало! У тебе ж удома п'ять машинок!», — і витягти дитину, яка репетує, з магазину. А можете не купувати іграшки, але визнати право дитини бажати її: «Я розумію тебе, машинка справді гарна, але сьогодні ми не планували купляти її». І дитина заспокоїться, навіть не одержавши заповітного автомобіля.

ВІДМОВА ВІД КРИТИКИ

Критикувати — означає засуджувати, оцінювати, таврувати ганьбою. Критика викликає опір. Згадайте, як ви самі реагували на за¬уваження батьків, і зрозумієте, чому ваші діти «обороняються». Син не може розв'язати задачі? Простіше його висміяти: «Вона ж легесенька! Ми з тобою все розібрали вчора! Як можна та¬кого не зрозуміти?!». Реакція буває різною. Від: «Я — дурень» до «...ну і не буду робити взагалі». Але ви допоможете, якщо скажете: «Так, це нелегко. Але я переконаний, що ти впораєшся. Подумай ще».
Звичайно, ці поради не універсальні. Не сподівайтеся, що тільки завдяки їм у вашій оселі одразу ж запанує тиша та злагода. Будьте готові до того, що діти можуть підозріло поставитися до вашого «нового» поводження. Але якщо за день хоч раз вдасться запобігти конфлікту — це означає, що ви на правильному шляху.
Кожна дитина — неповторна, і вам вирішувати, які методи застосовувати в тій або іншій ситуації.
Пробуйте, шукайте, підходьте до виховання дитини творчо. Час і сили, витрачені на відновлення миру в родині, варті того.

Коментарi